Мацюк Галина Ростиславівна

new2

Наукова робота:

– напрями наукових досліджень: методика викладання української мови як іноземної; соціокомунікаційні технології

– рейтингові показники кількості наукових публікацій (Google Scholar): 6

 

Головні наукові публікації:

  1. Мацюк Г. Р. Онтологічне дослідження предметної області «Розумне місто» / Кунанець Н. Е., Пасічник В. В., Мацюк Г. Р. // Матеріали VI міжнародної науково-практичної конференції «Математика. Інформаційні технології. Освіта» – Луцьк–Світязь. –  – С. 48-52 https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=uk&user=GT3k2bAAAAAJ&citation_for_view=GT3k2bAAAAAJ:2osOgNQ5qMEC
  2. Мацюк Г. Р. Використання лінгвокраїнознавчого підходу у вивченні української мови іноземними студентами. – Педагогіка і психологія: актуальні проблеми досліджень на сучасному етапі. Міжнародна науково-практична конференція – 2017. – С. 39-40 2https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=uk&user=GT3k2bAAAAAJ&citation_for_view=GT3k2bAAAAAJ:d1gkVwhDpl0C
  3. Мацюк Г. Сутність інформаційно-навчального середовища і його роль у професійному розвитку іноземних студентів. – Актуальні питання організації навчання іноземних студентів в Україні: матеріали III Міжнародної науково-методичної конференції. – Тернопіль: ТНТУ, 2016 http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/16978/2/Conf_2016_Matsiuk_H-A_content_of_the_information_134-137.pdf
  4. Мацюк Г. Р. Тезаурус як засіб опису термінологічних систем та знань предметної області «Розумне місто» / Наталія Едуардівна Кунанець, Галина Ростиславівна Мацюк // Міжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек». – Київ, 2017. – Режим доступу: http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/1153

 

 

Навчально-методична література:

  1. Мацюк Г. Українська мова для іноземних студентів підготовчого відділення. Навчальний посібник. / Кухарська В., Мацюк Г., Гінсіровська. // Тернопіль: ТНТУ 2010, 84.
  2. Мацюк Г. Українська мова. Практичний курс для іноземців. – Тернопіль: ФОП Паляниця В. А., 2017. – 196 с.

 

Навчальна дисципліна:

Предмет навчальної дисципліни «Українська мова як іноземна»: сукупність компонентів (граматика, лексика, фонетика, стилістика), необхідних для формування професійно орієнтованої комунікативної компетентності у студентів з метою забезпечення їхнього ефективного спілкування в академічному, професійному й соціокультурному  середовищі.

Метою навчальної дисципліни є формування цілісної системи знань студентів про мову, збагачення словникового запасу іноземців, розвиток усного й писемного, монологічного та діалогічного мовлення, удосконалення вмінь та навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності (читання, письмо, аудіювання та говоріння) науково-навчальної та соціально-культурної сфери спілкування.

Основні завдання навчальної дисципліни. Після засвоєння навчальної дисципліни студенти мають продемонструвати такі результати навчання:

Лінгвістичні знання:

  1. Фонетичні: − основні фонетичні й інтонаційні норми української вимови на рівні, що забезпечує розв’язання комунікативних завдань у різних сферах спілкування; − всі інтонаційні конструкції;
  2. Лексичні: − спеціальна термінологія й специфічні конструкції наукового стилю на матеріалі навчальних дисциплін; − стилістичне вживання багатозначних слів, можливість вживання слів у прямому й переносному значенні; − вживання синонімів, антонімів, омонімів, паронімів; − вживання фразеологічних зворотів;
  3. Граматичні: 1) особливості функціонування частин мови у різностильових текстах; 2) характерні типи словотворчих моделей іменників, прикметників, дієслів, дієприслівників, дієприкметників, прислівників; 3) вираження суб’єктно-предикатних відношень: − вираження суб’єкта; − кваліфікація й характеристика суб’єкта; − вираження предиката; − функція дії, що поширюється й не поширюється на об’єкт; − узгодження суб’єкта й предиката; − активні й пасивні конструкції; 4) вираження характеру перебігу дії (види дієслова): − творення видових форм дієслова; − функціонування видів дієслова в простому й складному реченнях; − конструкції з фазисними дієсловами в поєднанні з інфінітивом; − конструкції з імперативом; − функції повинності й можливості; 5) вираження об’єктних відношень: − функції об’єкта у реченні; − конструкції з прямим об’єктом; − конструкції з непрямим об’єктом; − складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними; 6) вираження атрибутивних відношень: − конструкції з узгодженим означенням; − конструкції з неузгодженим означенням; − активні й пасивні дієприкметники, дієприкметниковий зворот; − складнопідрядні речення з підрядними означальними; 7) вираження обставинних відношень (просторових, часових, способу дії, міри й ступеня): − просторові відношення в простому й складному реченнях; − часові відношення в простому й складному реченнях; − дієприслівники, дієприслівниковий зворот; − вираження способу дії, міри й ступеня в простому й складному реченнях; 8) вираження порівняння та зіставлення явищ (просте й складне речення); 9) вираження обставинних відношень (умовних, допустових, причинно-наслідкових, мети) в простому й складному реченнях; 10) вираження заперечення: − конструкції із заперечною часткою не й словом немає; − конструкції із заперечними займенниками й прислівниками; 11) вираження модальних відношень: − бажаності, ймовірності, необхідності; − засоби, що вказують на об’єктивну та суб’єктивну оцінку інформації; − засоби, що вказують на спосіб представлення факту чи об’єкта; − засоби, що встановлюють між висловлюваннями логічні відношення; 12) вставні слова і словосполучення: − модальної оцінки (впевненість, невпевненість, передбачення, сумнів, імовірність); − емоційної оцінки (радість, співчуття, жаль, застереження); − вказівка на джерело повідомлення; − вказівка на зв’язок думок, послідовність викладу; − оцінка стилю висловлювання, способу вираження думки; − привертання уваги співрозмовника; 13) безсполучникове речення: − вираження одночасності, послідовності, зіставлення чи протиставлення у безсполучникових реченнях, що наближаються до складносурядних речень; − вираження об’єктних, означальних,  обставинних відношень у безсполучникових реченнях, що наближаються до складнопідрядних; 14) вираження зв’язку всередині речення й між реченнями; 15) вираження зв’язку між частинами складного речення; 16) означення зв’язку між реченнями (складне синтаксичне ціле).

Соціокультурні знання:

− основні правила мовленнєвої поведінки в типових ситуаціях спілкування у навчальнопрофесійній, соціально-культурній, офіційно-діловій сферах;

− лінгвокраїнознавча інформація, в тому числі професійно орієнтована.